Верховна Рада України постановляє:

І. Доповнити статтю 27 Закону України „Про оплату праці” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., №17, ст.121) абзацом третім такого змісту:

„Середня індикативна заробітна плата застосовуються у не бюджетній сфері економіки і запроваджується виключно з метою обчислення внесків до Пенсійного та інших фондів соціального страхування (що нараховуються з заробітної плати найманих працівників) та податку з доходів фізичних осіб.
Середня індикативна заробітна плата не може бути меншою за встановлену законом мінімальну заробітну плату, збільшену на відповідний коефіцієнт для окремих категорій працівників, зокрема для перших керівників підприємств, установ та організацій такий коефіцієнт дорівнює - 5, для головних бухгалтерів – 3, для працівників – 2.
Середня індикативна заробітна плата не враховується для визначення середньої заробітної плати працівника та для виконання інших норм цього Закону.”
ІІ. Доповнити пункт 2 статті 17 Закону України від 09.07.2003, № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підпунктом 1 такого змісту:
„1) обчислювати та сплачувати страхові внески з заробітної плати застрахованої особи, розмір якої не може бути меншим за середню індикативну;”
ІІІ. Доповнити пункт 3 статті 17 Закону України від 02.03.2000, № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" частиною сьомою такого змісту:
„При виплаті заробітної плати нижче середньої індикативної заробітної плати, обчислення та сплата страхових внесків роботодавцем провадиться із такої індикативної заробітної плати.”
ІV. Доповнити частину „Роботодавець як страхувальник зобов'язаний:" у статті 45 Закону України від 23.09.1999, № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" пунктом 1 такого змісту”:
„1) обчислювати та сплачувати страхові внески із заробітної плати застрахованої особи, розмір якої не може бути меншим за середню індикативну заробітну плату;”
V. Підпункт 2 пункту 1 статті 21 Закону України від 18.01.2001, № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" викласти у такій редакції:
„2) для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб (- до середньої індикативної заробітної плати у разі нарахування заробітної плати нижче за розмір середньої індикативної заробітної плати);[/b]”
VІ. Внести до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №37, ст.308) наступні зміни:

1. Пункт 3.1 статті 3 доповнити підпунктом 3.1.5 наступного змісту:

„3.1.5. Середня індикативна заробітна плата, нижче якої не може бути розмір об’єкту оподаткування у вигляді заробітної плати.”

2. Пункт 8.1 статті 8 доповнити підпунктом 8.1.5 такого змісту:

„8.1.5. Якщо розмір середньої індикативної заробітної плати є більшим за фактично нараховану платнику податку заробітну плату, то податковий агент зобов’язаний утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з такої позитивної різниці за рахунок власних коштів.”

4. Підпункт „а” пункту 20.2 статті 20 викласти у такій редакції:

„а) при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, в тому числі з середньої індикативної заробітної плати, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, – такі особи;”

5. Підпункт 20.3.1. „а” пункту 20.3 статті 20 викласти у такій редакції:

„а) при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, в тому числі з середньої індикативної заробітної плати – така особа – податковий агент; ”

6. Підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 викласти у такій редакції:

„20.3.2. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, у тому числі з середньої індикативної заробітної плати, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми.”

Прикінцеві положення
Статтю 41 Кодексу про адміністративні правопорушення УРСР від 07.12.1984, № 8073-X доповнити частиною такого змісту:
„ Виплата заробітної плати та інших доходів найманим працівникам без попереднього їх нарахування згідно з законом –
тягне за собою солідарну відповідальність роботодавця та працівника у вигляді накладання штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян окремо на кожного порушника.”
2. Цей закон набирає чинності з дня його опублікування.

3. Кабінету Міністрів України:
у трьохмісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України