А чи не згадати нам ще разок цю чудову зустріч? 
Похмурим вересневим ранком так все починалось:
Файне місто Тернопіль, «неіснуючий» Маяк:
Хоча в цей день на тому місті в ролі маяка певно виглядав сід-клуб:
Random вовсеоружии
Ещё бы – рядом всегда муза :
Похоже у Леди_Ю созрел заговорщицкий план:
«Вопросы к модераторам и админам по действиям на форуме»:
Рівняння праворуч! Хто ж це там?
Звісно хазяйка закладу навпроти з великою зв’язкою ключів.
(далі сюжет несподівано приймає черно-білий відтінок за-для гармонії з нарядом хазяйки)
А от і завжди вдячний клієнт…
Так зустріч виглядала майже з висоти пташиного польоту:
Але, чекайте, хіба птахи не розрізняють кольорів?:
Інколи дикі кияни (село неасфальтоване) кидались фоткати загальноміський громадський транспорт Тернополя:
Передквестові хвилювання:
Pragmatic дивлячись на мапу здивовано: "Прикинь, тут є пам’ятник Бандері!"
sjan: "Не може бути!"
А завзятим квестерам хвилюватись ні до чого:
Любитель:
"igorbady, май совість, в мене нема стільки на підказки"…
Сід-клуб в особі капітана Міні-Юки в гостях у пелікана (той самий зашифрований птах):
Pragmatic: "десь поруч має бути пам’ятник Бандері, Джі-Пі-Ес не бреше ж"
Тим часом, дует переможців Чук і Гек, тобто Чук і Сян, непоспішаючи потягував пивко в Озерній:
І, ось після виснажливої гонки, нарешті, те саме «водяне місце, де можна попоїсти»:
Тут нас зустрів маленький симпатичний привід:
- Эй, стекляшка, не гони,
Да всю правду пробаклань!
Кто на свете всех клевее,
Всех балдежней и торчнее?
От така у нас сід-клумба з неповторними квітами:
Але деколи й будяки трапляються:
Під вечір звичайно квестери виглядали трохи втомленими:
А далі ще буде…
і деякі персонажі наче живі... 
